Знову і знову сильніше й сильніше
Закохуюсь в тебе немов перший раз,
Всі ті слова,що казав я раніше,
Зараз не можу я вимовить враз.
Ти закрутила цей світ біля мене.
Кожен твій погляд і кожен твій рух.
Твої вуста стали пахнути медом,
А поцілунки легенькі як пух.
Геть розгубився мій розум в коханні,
Марю тобою і вдень і вночі.
Сонячний день проминає в чеканні -
Вечір сьогодні проведемо одні.
Буду тобі говорити ласкаво:
Люба,кохана, принцесо моя...
Твого обличчя торкатись руками,
Від дотику губ божеволію я.
Це божевілля не кара небесна
І не страждання,що мучать мене.
Відповідь тут простенька і ясна:
Я дуже сильно кохаю тебе!
Будемо ми цілуватись до ранку,
Доти допоки нам вистачить сил,
Потім заснемо десь аж на світанку,
Міцно в обіймах розбещених тіл.
Після кожного прочитаного вірша, написаним тобою, я щоразу думаю, що то мій улюблений... Але цей знову таки вразив. Ти дуже талановитий, бажаю успіхів!
Юрій Баюрак відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Галинко! Без твоєї допомоги було б набагато важче! Постараюсь тебе не підвести!
