Вона йшла по вулиці. Її коротке плаття було наскрізь промоклим. Воно йшла, не помічаючи ні дощу, ні людей, ні машин. Їй вже не було ні холодно, ні боляче. Вона йшла, ледве переплітаючи ноги. Їй було байдуже. І лише одна думка вертілася в її голові : «Все скінчено». Ще вчора, вона тонула в його ніжних обіймах, палких поцілунках. Ще вчора, вона сходила з розуму лише від легенького подиху вітру, що навіював його парфум. А сьогодні все скінчено. Вона йшла повільно. І вже не помічала,що на її ногах була кров, волосся - мокре та розтріпане. А серце…серце ніби зупинилось. Вона не відчувала як воно стукає. Сьогодні він вбив її. Без ножа і без куль, і навіть без слів. Все скінчено. Раз у раз повторюючи цю фразу в голові, вона йшла не зупиняючись. Ішла під проливним дощем. Йшла без сил. Йшла…
