Згадав Максим про ярмарок -
Зчинився в хаті шарварок,
А був же ніби лад.
Матрона розгнівилася,
У боки ухопилася,
Кричить,немов сказилася.
Не втрима язика:
- Не дам нічого з хати,
Іди під три чорти!
Умієш тільки брати,
Нема щоб принести.
Забув хіба голубчику
Добра моєго згубнику,
Як продав порося?
Чого ховаєш очі?
Ні дня тобі,ні ночі!
Не пущу,відчепись.
До церкви,бач,негіднику,
Не заженеш тебе і віником,
А тре було б піти.
Мо розуму набрався,
Й на ярмарок не пхався.
Мабуть ти й сповідався
Ще в молоді роки.
Отець Петро на казані
Якось вже переказував,
Казав пора прийти.
Максима аж підкинуло:
- Моя ж ти господинонько,
Казав,то треба йти.
Одяг Максим кожуха
І шапку аж на вуха,
А в кобиці сивуха,
Та ніяк потягти.
Укинув туди валянок,
Шука по всіх кутках.
- Ох шкода часу гаяти.
Та ось він у руках.
Намацав і плящину,
Упхнув під кожушину
Затиснув під паху.
- Піду посповідаюся
Раз кажеш треба йти.
Я довго не загаюся,
Та й ти мене прости.
- Та йди вже,йди,
Хай Бог простить.
Максима здуло в одну мить,
Подалі від біди.
