Грайливий вітер щось траві шепоче.
Цвіте усмішка на моїх вустах.
Осінні мрії линуть так охоче
У вирій, наче запізнілий птах...
Я так люблю осінню непогоду,
Мелодію зажурену дощу.
Та настрій мій не змінить ця негода:
Свої думки у літо я несу!.
Багряне листя знов пашить багаттям.
На вітрі розгориться більш вогнем.
А осені прозоре жовте плаття
Не викличе у серці моїм щем..
Чарує очі ця краса прощання!
Все ж смуток прожену я із душі.
Хоч осінь ця народжує кохання,
Та радить: Обережно! Не спіши!
Які чудові, милий, твої очі!
То cонячного неба ніжна синь.
Я так люблю пахучі свіжі ночі
І губ твох п"янкий солодкий хміль
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саша!
У мене було нЕгода, але мені написали, що краще НАгода.
Далі.Багаття, це не вогонь?? Значить у другому рядку пишу слово БІЛЬШ. Ясно? Відносно слова Щем. Чому не можна так, як написала я? Я вважаю, що я написала вірно. Хоч ще передивлюся!
Дякую за увагу!!!