Укотре несе на плечах бузинову весну,
А сняться окопи і далі, розбомблені далі.
В неповні сімнадцять за батьком пішов на війну.
Вернувся…без батька. Дві Зірки на грудях й медалі.
Був Київ, Варшава і сірий безмовний Берлін.
Земля сторчувала у пеклі горілого смАку.
Вставали солдати з надломлених німцем колін,
Щоб в смерті відбити і другу, і третю атаку.
Ще в снах вибухає поранене ліве плече:
Осколок від міни нуртує й гірчить, як отрута.
Й у місячні ночі розпукою думку пече
Відбита рука, ніби вчора в окопі забута.
Іде на парад , і начистить медалі свої
й дві Зірки Героя… Загиблим – червоного маку…
В очах його сивих... ще та, Перемога стоїть,
Бо ж, навіть, у снах піднімається він у атаку.
....пам'яті загиблим воїнам Великої Вітчизняної Війни та ветеранам...
дійсно ветеранів залишається все менше, як і уваги до них 
