П"ятниця. Ранок. Жахлива погода. На дверях тихо задзеленчали брязкальця. Я неохоче відірвала погляд від книжки. До магазину увійшов чоловік. Якщо придивитися ближче, юнак. У джинсах і в светрі. Промок наскрізь, бідолашний. В брудних кросівках чавкає вода. І очі сірі-сірі, сумні і глибокі. Жодного роздратування, лише незрозумілий сум і розгублений погляд.
- Що Вас цікавить? - нарешті подала голос я. Здалось, він аж здригнувся від моїх слів.
- Прошу?
- Ви щось шукаєте? Я можу чимось Вам допомогти?
- Так, шукаю. Ви, напевно, сміятиметесь, але я шукаю...Щастя. Ціна не має значення.
Його відповідь мене дійсно приголомшила. Давно я не бачила таких сміливих людей. Більшість вже давно перестали його шукати.
- Хм...Щастя? Дефіцитний товар. Нам його вже декілька років не завозять. На жаль...
Юнак аж спохмурнів. Його великі очі заблищали, швидко закліпали і зрештою втупились у підлогу.
- Немає, кажете... Шкода. Дуже шкода...
Мені й справді стало його дуже шкода.
- Зачекайте! Ви можете приготувати його вдома, це не важко!
У його очах зблиснула остання іскра надії.
- Ви знаєте рецепт?
- Так, знаю. Вам потрібно зовсім трохи впевненості в собі, віри в чудеса, щирості і доброти. Усе це в пропорціях один до одного залити окропом любові і настоювати в серці, поки не відчуєте дивного спокою.
- Що ж, доброта в мене є, щоправда трохи брудна і потоптана. Щирість була, поки її не розірвали на шматки. Впевненість в собі я сам колись викинув, бо вважав, що вона мені вже ні до чого. А щодо віри в чудеса, мабуть, вона вже прострочена. Залишається любов. Чесно кажучи, я її ніколи не зустрічав...
- Ну, тоді все не так страшно. Доброту Вашу можна гарненько випрати у сльозах і висушити у променях сонця. Щирість можна зашити нитками радості Впевненість в собі Ви можете пошукати в траві під своїм балконом: думаю, вона нікуди не втекла. А віра в чудеса не має терміну придатності, поки Ви ще можете поринути спогадами у дитинство, це я Вам кажу, як фахівець. А щодо любові, то вона є повсюди. Погляньте на сонце, відчуйте його тепло, послухайте музику дощу, вдихніть аромат свіжого хліба і яблук - усе це любов Бога до нас. Згадайте колискову матері, голос коханої людини, усмішку маленької дитини, дружній сміх близьких людей, надійне плече вірного друга - це ї є любов між людьми. На жаль, ми до цього настільки звикли, що просто не цінуємо таких дрібничок. Але без цього важко уявити своє життя. Любов є всюди, вона у Вашому серці, лише розігрійте її своїм теплом.
- Мабуть, Ви все-таки праві. Мені є над чим подумати. Дякую, Ви мені дуже допомогли. А можна у Вас купити квіти?
- Можна, а які саме?
- Квіти радості, - очі юнака засяяли.
- Так, звичайно.
- Але у мене зовсім немає грошей, - вмить згас його ентузіазм.
- Повірте, це зайве. Ви вже залишили тут свої тривоги, отже ми розрахувались.
- Я Вам дуже вдячний.
Його очі вже не були сумними, а випромінювали дивовижну силу. Юнак схопив букет із пахучих квітів радості і попрямував до виходу. На дверях тихо задзеленчали брязкальця. Надворі вщухла злива і засяяло сонце.
а если ради спасения миллионов? (скажем Гитлира, в 42)? для миллионов - это добро, а для Адольфа и его родственников - зло.
и как моно познать добро не познав зла и наоборот?
Люба Василик відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Люба Василик відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це у Вас треба спитати... адже для мене і так ясно, що таке добро, а що зло... Робити іншим те, що хочеш, аби інші робили для тебе...золоте правило - аксіома щастя...
зла и добра нет. что для одного добро, то для другого зло! творя добро, всегда даёшь рост злу.
контролировать себя может и тот, кто не смерился. Вопрос - кто такие смиренные и с чем смирились?
Люба Василик відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
здається, Ви просто заплутались у своїх думках і самі не знаєте, чого хочете від життя...
не быть смиренными, а быть создателями. Творить. если смирен, то нет смысла создавать нового и идти вперёд.
Люба Василик відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
залежить від того, що творити: добро чи зло, заздрість чи щирість, правду чи брехню...
а смиренна людина може контролювати себе і свої емоції, може радіти кожній дрібниці і це дійсно приносить радість не лише їй, але й усім іншим...
