ти стоїш на землі
я ж лишаюсь у небі
супроти земного тяжіння
мене тягне до хмар
притуляюсь до них спиною
і бачу сотні будинків
у твоїх загадкових
з іскрою туги очах
ти стоїш на округлій планеті
наче зовсім одна
але поряд сотні людей
я б спустився до тебе на землю
але хмари тримають
а тебе переховує час
ненадійний незнаний невічний
непокинутий стривожений час
нам лишились хвилини до вічності
але відстань між нами – життя
