ти стоїш на землі
я ж лишаюсь у небі
супроти земного тяжіння
мене тягне до хмар
притуляюсь до них спиною
і бачу сотні будинків
у твоїх загадкових
з іскрою туги очах
ти стоїш на округлій планеті
наче зовсім одна
але поряд сотні людей
я б спустився до тебе на землю
але хмари тримають
а тебе переховує час
ненадійний незнаний невічний
непокинутий стривожений час
нам лишились хвилини до вічності
але відстань між нами – життя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256637
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.04.2011
автор: Лілія Демидюк