Уївся терен
в зболене чоло,
кінцівки оніміли
і затерпли.
Пробитий бік,
мов осине жало,
ятрить, пустивши
метастази смерті.
Пітьма і морок,
стогін зжатих вуст,
що всі у солі -
піт змішався з кров"ю.
Свідомість мук
і сухожилля хруст,
що, наче струни,
натягнулись з болю.
Легені обпікає
пломінь ран,
і смерті щупальця
повзуть до серця плоті.
Пече обвислий,
задубілий стан
і поцілунку
слід Іскаріота.
Клітини мозгу
обіплів павук,
тускніють очі,
нутро холодніє...
Душа летить
тунелем вічних мук
на неймовірне світло
у надії.
У сяйві тім
встає Господь-Творець
і, обікривши
ще криваву душу,
гласить: «Кріпися,
це ще не кінець!
Ти ще вернутись
на Голгофу мусиш!»
Так описать мучения человеческие... В очередной раз демонстрируете свою многогранность. Всё верно. Чтоб достучаться до души человеческой, до мозжечка его, нужен оч тонкий и разнообразный инструмент,талант и руки как у нейрохирурга. Да простит меня Борода за такие сравнения.
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, друже, за теплі рядки. Ну, з медициною мене зв"язую хіба роль пацієнта, а от передсмертні муки Ісуса попробував передати через власні відчуття, день вчора такий був.
Всё верно. Чтоб достучаться до души человеческой, до мозжечка его, нужен оч тонкий и разнообразный инструмент,талант и руки как у нейрохирурга. Да простит меня Борода за такие сравнения. 
