Тебе кохаю я,
Та не знаєш про це ти.
Не можу я сказати, що твоя,
Не можу я сказати - "Ми".
Тебе люблю я, друже милий,
Тобою я лише живу.
Ти маєш такий погляд щирий,
Від почуттів своїх помру.
З думок про тебе день свій починаю,
Про тебе думаю щомиті.
Та друг ти мій, я все це знаю,
Уста твої, немовби пелюстками вкриті.
Дивлюся я на тебе,
І бачу мрію я свою.
Тебе не пригорну до себе,
Прихильність я не заслужу твою.
Тебе я, милий, щиро так люблю,
Та ти про це зовсім не знаєш.
Твій погляд кожен день ловлю,
Та ти, на жаль, цього не помічаєш.
Мені говорять, щоб зізналась,
Та ти повір, не можу я.
Що маєш почуття до іншої дізналась,
Хоча вона і не твоя.
З тобою я спілкуюся щоночі,
З тобою добре, ти повір.
Ти маєш такі гарні очі,
Та від мене їх ховає звір.
Чому ти поряд - та далеко,
Чому зі мною - та не мій.
Чому у вись летить лелека,
Чому ж не лишить подарунок свій.
Я знаю, що приніс він почуття,
Я знаю, що з тобою я не можу бути.
Повір, тобі я б віддала життя,
Не можу я тебе забути.
Я вірю в те, що прийде час,
Коли з тобою разом будем.
Колись він поєднає нас,
Про все оце колись забудем.
Почуття приховані я маю,
Та цього тобі я не скажу.
Чому не можу я розкрити все, не знаю,
Тому я все як є лишу.
ID:
248213
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 19.03.2011 20:29:57
© дата внесення змiн: 19.03.2011 20:29:57
автор: Настюша
Вкажіть причину вашої скарги
|
