Я люблю тебе, коли ти вночі повертаєш ключ в замку, заходиш до хати і не переймаючись тим, що хтось спить шурхотиш на кухні. Але ж ти ПРИЙШОВ!
Я люблю тебе, коли ти дивишся на мене з очей наших дітей, особливо доньчинних, бо мають схожий відтінок на твій, та ще не несуть в собі того печального суму, в який я колись закохалася. Але ж він оселяється там з роками...
Я люблю тебе, коли істерично клацаю смсами в твоєму телефоні, вишуковуючи компромат і зламую твої паролі, щоб довести собі, що я таки права у своїх підозрах. Але дійсно роблю це все з дивною дикою любов"ю, знаючи, що неправа і все це фігня насправді!)
Я люблю тебе, коли ти хочеш показати, як сильно байдужий до мене, коли кажеш, що я спотворила тебе. Але ж я слухаю не твої слова, а вібрації твого серця...
Я люблю тебе, коли ти робиш вигляд, ніби мене не існує, ніби не було в твоєму житті останніх 10 років. Але ж вони були!
Я люблю тебе, коли ти бавишся з малими і вперто не хочеш іти з хати, аби залишатися поруч з ними і бачити як вони виростатимуть. Але я так хочу ще одну дитину від тебе!
Я люблю тебе, коли ти спиш поруч, намагаючись не торкатися до мене, міцно стискаєш у сні зуби, нервуючи і, хочеш-не хочеш, приймаєш мене , коло себе такою, якою я є зараз. Але я, попри все, чомусь починаю відчувати твою любов до себе...
Я люблю тебе, коли ти повертаєшся до себе, посміхаєшся і...