Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Дмитро Барзілович: Передчуття зими - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Дмитро Барзілович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Візьміть, будьте ласкаві. Вам із собою, чи тут скоштуєте? Якщо з собою, дозвольте хочаб загорнути у щось, аби не забруднилося по дорозі
Фелем Ящірка, 20.11.2010 - 17:18
щедевр - 2!!! Хто ж з нас майстер, Дмитре? І не соромно це Вам після такого так мене називати, га?
Дмитро Барзілович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А перша приватна броварня? Ще залишилась?
Дмитро Барзілович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я саме цього й мав на увазі. Мені чомусь здалась та емо-іконка, що символізує дружні обійми саме тою, яку ти зараз використав - з пивцем. Хоча я б радше хильнув портеру, але не наполягатиму - пиво на Львівщині прекрасне! )
Дмитро Барзілович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ого! Спасибі, ото нап"ємося! До дому плентатися далеченько, але ми спіймаємо натхнення, осідлаємо того поїдженного моллю Пегаса, клятого вилупка, та помчимо без перешкод аж до самісіньких верхівок справжньої компетенції та нічим не замутненного успіху! )
Джон Капка (Красавцева), 19.10.2010 - 09:20
О, знайшла!!! Шукала щось з Твого останнього. Прочитала. Близьке. Нагадує мої самотні ночі на кухні з чаєм біля вікна. А ти дихав на скло вікна, коли писав цей вірш?
Дмитро Барзілович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тут, Маринко, взагалі незрозуміла історія із цим віршом. Перші чотири рядки склалися майже рік назад, зимою. Тоді я вийшов на балкон палити, і вони якось самі склалися коли я дмухнув на скло, щоб перевірити чи розтануть тії зимові візерунки. І цілий рік я не міг вигадати їм продовження - я власне останні три-чотири роки взагалі нічого не написав, не виходило. А нещодавно ті рядки мені раптово на очі потрапили - і пійшло! Зараз шукаю такі ж самі початі але незавершені твори, щоб їх нарешті підбити, та переходити далі.
Дмитро Барзілович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую вам дуже. Зараз й ваші вірші почитаю. Хоча виходячи з назв віршів, що ви їх написали, цей комплімент більш схожий на заохочення початківцю від професора. Сподіваюся, що зміст буде такий саме цікавий як назви.
Кася Єгорушкіна, 06.10.2010 - 12:35
абсолютно з Вами погоджуюсь і не люблю дискусій не бачу сенсу порівнювати різні частинки пазлу...Життя - не знаю до нестерпності. Але відчуваю одночасність усього в ньому Дмитро Барзілович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви хіба життя не знаєте? )))) Так само як, стоячи на пустому місті можна спостерігати горизонт не тільки вперед, або назад, але й взагалі всебічно, то ж і внутрішній світ сам по собі не може бути тільки красивим. Він рівнозважено красивий й бридкий... Але я ніяким чином не починаю тут дискусію, просто дякую за ваші слова. Мені дуже приємно - саме для цього ви ж їх казали?
wdtnftdf, 06.10.2010 - 07:59
Очень красивый вірш) а последняя строчка "Бог береже навіжених." ВДОХновляет и даёт мне надежду)
Дмитро Барзілович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, друже. Остання слова цього вірша відтепер - моя мантра, з якою страшного в світи залишиться значно менше.
|
|
|