Краплі росянистого туману
Захищають душу від біди.
Крізь цю неозорую оману
Клаптик світла тихим вогником знайди.
Покрив загадковий завмирає
Чарівним серпанком на вустах.
Простір наполегливо долає
Невмирущості самотній чорний птах.
Що він принесе мені сьогодні?
Доторкнеться серця зараз чим?
Темні крила, вічно прохолодні,
Віру в диво не виказують нічим.
Може, раптом теплий клаптик світла
Холод вітру мандрів прожене?
Нестійка надія вже розквітла,
І ніщо її назад не поверне.
27.01.2009
