Я сплю і бачу дивний сон....
немов усі люди,що навколо мене перебувають у запрограмованому витоку інформації
все роблять по звичці
прокидаються вранці,цілують в ніс свою кішку,кішка солодко потягується і йде пити молоко
люди йдуть на роботу,трудяться,потім відпочивають
і немає у їх житті місця для чогось барвистого
і я...
тут серед цього світу,посміхаюсь їм
так влучно демонструючи свій протест.ні,я не тінейджер,що хоче звернути на себе увагу,просто я не така як усі оці буденні люди
які не знають,що потрібно їм
які не шукають у собі сили змінити щось
які живуть минулим і не бачать теперішнього
колись і я така була,але зараз ,у сні,я відчуваю якусь легкість,ніби це відбувається наяву
прокидаючись,ще довго дивлюсь на ранковий світанок ,згадуючи,що мала зустріти його з кимось..але з ким?
отого не памятаю....цілую свою заснувшу кішку
і вона муркоче уві сні..і бачу людей,які зранку поспішають на роботу....бігають,щось роблять....
але бачу,що сон стає реальністю......і знову розумію....що я інша.....
і холод їхніх зінниць у моїх очах розвіюється
я хочу змінити щось у собі,але не можу...бо я ...
просто.....телпа...
