Здригнувся раз ранок від болю,
Заплакав росою-сльозою
І вітер обдав пустотою
У тузі-журбі за тобою.
Хотів наказати я вітру,
Щоб сльози у ранку він витер,
Щоб вдів твої плечі у свитер,
Вернув сходу сонця палітру.
Щоб він, замість мене, промовив
Пробачення щиреє слово,
Вклонився, схилився до полу
І більш ображать не дозволив.
Хотів я поклястись вітрами,
Що більше не буду, кохана,
Разити болюче словами,
Наносити серцю ті рани.
Та хтось до руки дотулився,
Я думав - то вітер сердився,
Жахнувся, що ранок скінчився
І очі відкрити страшився.
І раптом почув, наче пісню,
Слова твої ніжні і млісні:
«Вернися, коханий у дійсність!
Проснися! Я поряд, засмійся!»
Я вот думаю(между своими!!!-каким и Вас считаю) - неужели - кроме "плачизма" у становящихся, растущих поетов - нет ничего?..Оставить детям, внукам, коллегам и читателям...
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Євгене, але якщо ви вважаєте мої вірші =плачізмом=, то ви або не всі їх читали, або попросту не зрозуміли.Щодо цього вірша згоден - але ж то лише уривок сну. А взагалі то я не згіден, що поет повинен бути якимсь рупором майбутнього, він жива людина і так як і інші хворіє різними почуттями. Ще раз спасибі. З повагою, Борода
Красиве місто Албефейра, не дивно, що вам сняться дивні сни. А це - куточок Албуфейра.
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, хоча фотографія занадто пишна для бувшого ще донедавно невеличкого рибацького містечка. Це скоріше Лісабон або Порто. Альбуфера - південне містечко з ярко вираженою сучасною архітектурою, В основному 2.3 поверховими котеджами і сравді великими готельними комплексами,розраховане на туристів, але без таких монументальних пам*яток старовини. Все одно велике спасибі.
