М і с т о
Холодні вулиці забули про цвітіння,
Занедбаний двір чекає порятунку.
А я потрохи гублю вміння,
Сміятися з гіркого трунку.
Сніг чи дощ - сонце сірості не візьме
Від міста, що потрохи так гниє,
А вітер зник, як би навмисне,
… від мене все тікає, що моє.
сьогодні правда, а завтра ні,
очі сверблять від бруду
втома умостилась на спині,
і як кричати?... вже не буду.
Боротьба, немов би з вітряками,
Не знає ні кінця, а ні початку.
З поразками ріднюся мов з братами,
І брешу, що усе в житті впорядку.
…. Сидіння шкіряне і таке холодне,
Автомобіль – нитка для порятунку.
Душа… то шось таке - уже негодне.
Коли не жде від долі подарунку.
