Останній день Помпеї
Сьогодні для тебе він настане,
І ти один стоїш на сцені.
Сонце для тебе вже ніколи не встане.
Так і залишишся на ній стояти,
Як статуя в осіннім парку.
Небо сльози на тебе буде проливати.
Захочеш але не зможеш прокинутись зранку.
Захочеш, не прокинешся, не зможеш.
Кому вирішувати це? - ніхто не зна
Але спитай себе - цього ти хочеш?
Чи хочеш, щоб не повернулась більш весна.
весна, що життя подарувала -
Але не пам'ятаєш ти того,
Що весна тебе, як матір і любили і плекала -
Не пам'ятаєш і минулого свого.
І обвісиш руки як завжди
Спокійно сядеш грати в карти,
Або підеші сам не знаючи куди
Долі кращої шукати.
Але ж нічого не знайдеш,
Не треба було навіть намагатись -
Тепер від нас вже скоро ти підеш
Не встигнеш навіть попрощатись.
Захочеш, не попрощаєшся, не зможеш.
Кому вирішувати це? - ніхто не зна
Але спитай себе - цього ти хочеш?
Чи хочеш, щоб не повернулась більш весна.
