Колись, так було давно, і знов не буде.
Стерлось все, і як гірке вино, мрії лишились розбиті.
Навіщо хотіти жить, якщо цей світ
Вкрав тебе, вкрав бажання, лишив тугу?..
Нас вже нема, у середині холодна зима.
Чуєш, не приходь, а хочеш, повернись.
Воно не знає, воно болить.
Воно страждає і ледь тремтить:
Повільно б`ється …розбите серце.
Любов, що колись жила і квітла щовесни
Лишила тужні малюнки на зимному склі.
Просити зупинити час, немає сил, нема бажань.
І сніг пішов, і в ньому ти, зник без вагань.
Нас вже нема, у середині холодна зима.
Чуєш, не приходь, а хочеш, повернись.
Воно не знає, воно болить.
Воно страждає і ледь тремтить:
Повільно б`ється …розбите серце.
20 лютого 2010 р.
ID:
181169
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 01.04.2010 13:45:22
© дата внесення змiн: 01.04.2010 13:45:22
автор: Саша Янгол
Вкажіть причину вашої скарги
|
