Поезія безслівно умирає-
Все більше в серці пустоти
І ангел із душі тікає
І палить по собі мости...
Я кожний день беру перо
Й без слів кладу на місце,
Здається серце віджило
І впало у пожовкле листя...
Душа запуталась в проблемах,
Я стала загнана,як звір,
У повсякденних труднощах,дилемах
Згоріли крила,як папір...
Поезія втрачає легкість,
Душа не хоче щось сказати,
Пробач,папір,за цю відвертість,
Та я не хочу вже літати...
Поезія безслівно умирає,
А поряд з нею плачу я...
Душа у небо відлітає-
Душа поезії й моя...
Оценка поэта: 5 Дуже красиво! ...не треба впадати в відчай, таке час від часу буває, коли надхнення зникає на невідомий відрізок часу - це тимчасово (особисте спостереження). Мені також знайомий стан внутрішньої пустоти. Та час прийде і все буде Оk! Доречі, судячи з цього вірша, він прийшов
Безнадійна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щиро дякую мені дуже приємно,що Вам сподобалося!!!!так,спкстошення це найгірше!Ваше спостереження дуже влучне...ще раз дякую)))))