Бурхливе море, повне співчуття,
Жахливий біль іде у небуття,
Ми мало знаємо про наше незнання,
Проте не співчуваємо ось про таке буття.
Народжені з нічого ми,
Підемо в нікуди,
Породжені із попелу,
Забуті навіки
Ми просто вічно мріємо
Про, те чого нема,
Ми просто вічно мріємо
Про наше незнання.
Які надії втрачені, які думки забуті:
Ми не пройшли жагучої,
Палючої ходи.
Навіщо ж було мріяти
про те, чого нема,
Навіщо ж було мучити
своє ж таки буття?!
Життя пройти у мареві,
Іти – не знать куди,
Навіщо було мучити
надії на життя.
