…

Бурхливе  море,  повне  співчуття,
Жахливий  біль  іде  у  небуття,
Ми  мало  знаємо  про  наше  незнання,  
Проте  не  співчуваємо  ось  про  таке  буття.

Народжені  з  нічого  ми,
Підемо  в  нікуди,
Породжені  із  попелу,
Забуті  навіки

Ми  просто  вічно  мріємо
Про,  те  чого  нема,
Ми  просто  вічно  мріємо
Про  наше    незнання.

Які  надії  втрачені,  які  думки  забуті:
Ми  не  пройшли  жагучої,
Палючої  ходи.

Навіщо  ж  було  мріяти
про  те,  чого  нема,
Навіщо  ж  було  мучити
своє  ж  таки  буття?!

Життя  пройти  у  мареві,
Іти  –  не  знать  куди,
Навіщо  було  мучити  
надії  на  життя.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160210
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.12.2009
автор: inna