*****
Будь впевненим у тому,
Що в світі цім повік
Не вдасться вже нікому
Знівечити твій вік.
Для цього без вагання
У душу упусти
Лиш світлі почування,
А темні – відпусти.
Нехай вони розтануть,
Мов сніг, але навік
Чи у безодню кануть,
Щоб більш в душі повік
Не мати їх. Хай світлі
Буяють почуття,
Мов квітоньки розквітлі,
Впродовж всього життя.
Цілком їм підкорися,
Щоб жити залюбки,
І з ближнім поділися
Ти ними. Мов річки,
Вони хай протікають
У кожного із нас
Й робити надихають
Добро всім повсякчас,
Щоб врешті сталось диво
На білім світі цім, –
Щоб за́всігди щасливо
Жили ми всі на нім.
Для цього нам і дане
Життя, нехай воно,
Як лід, навік розтане,
Бо лиш одне дано,
Та доти хай вирує
Й тобі, йому мені –
Нам всім завжди дарує
Моменти чарівні.
*За́всігди – розм. Завжди
Євген Ковальчук, 14. 04. 2021
