* * *
Рожеві озера бажань
Завмерли від дотиків сонця.
Їх сни розколошкує жаль.
Вітри обіймають спросоння.
Над ними ракети двигтять.
Немов кажани — гвинтокрили.
І ворог, підступний, мов тать,
Підрізав надіям всі крила.
Страхи залягли аж на дно.
Шумить колотнеча степами.
Та мріють вони все одно
Про тишу, що зцілює пам'ять.
Тут пустка тепер, далебі.
Навколо — нічого й нікого.
Рожеві озера в журбі.
А серце — в обіймах у Бога.
