Таксист чекав на клієнта. Двері біля нього відчинились і з виду багатий мужчина запитав
- До вокзалу довезеш?
- Сідайте – зрадів таксист і завів машину.
Коли приїхали на вокзал клієнт запропонував
- Ти останній з громадян цієї країни з ким я спілкуюсь, бо їду жити в іншу країну. Можу розрахуватись з тобою двома способами – або грішми по лічильнику, або ось цією пляшкою горілки. Це чудо-горілка, не пожалкуєш.
Таксист прикинув в голові варіанти, щоб не прогадати і погодився на пляшку горілки.
Увечері таксист прийшов додому, відкрутив корок від пляшки горілки, наливає у стакан, а нічого не ллється. Він глядить скрізь скло у пляшку, а пляшка пуста. Таксист знову закрутив корок і пляшка знову повна, видно що горілка гойдається у пляшці. Він знову відкрутив корок, наливає, а пляшка знову порожня.
- Я був останнім в того емігранта, кого він надурив в нашій країні – зі злістю сказав таксист, закрив пляшку корком і пішов спати.
Ту пляшку-обманку, як вирішив таксист, він возив з собою у машині і думав, як би вигідно позбутися її, щоб повернути втрачені гроші за поїздку до вокзалу. А тут у нього замовлення, доставити посилку по вказаній адресі. Коробка посилки не велика, але дуже важка, добре хоч заплатили за доставку кругленьку суму. Несе він ту посилку від машини до ліфта, щоб піднятись на 9-ий поверх, важко йому, а ліфт виявляється не працює. І тут він згадав , що на лавочці перед будинком бачив не бабусь, а двох безхатьків, бо був вже вечір, і він каже їм
- Хлопці, віднесіть посилку на 9-ий поверх до квартири № 57, я вам 50 гривень заплачу.
Ті погодились. Несуть посилку , скаржаться що дуже важка, таки донесли. А таксист запитує у них
- Як з вами розрахуватися грошима – 50 гривень чи пляшкою горілки, котра коштує не менше ніж 200 гривень?
Безхатьки вибрали горілку.
Підійшли утрьох до машини, і таксист нарешті позбувся тієї пляшки.
Таксист задоволений поїхав, а безхатьки пішли на лавочку біля будинку.
Почав відкорковувати один пляшку і каже
- Пляшку вже раніше відкривали, можемо потруїтися цією горілкою.
А другий безхатько взяв пляшку, понюхав горілку і каже
- А пахне апетитно.
Перехилив він пляшку, щоб випити з горла, а нічого не ллється.
Подивились вони пляшку на світло, а пляшка пуста, хоч запах горілки з неї є. Закрутили вони корок назад, і видно ,що пляшка знову повна.
- Може зробимо дірку у корці?- запропонував один.
- Не можна такий фокус псувати. Ми на цій пляшці зможемо добре заробити. Ти гляди, на ній і написано – чудо-горілка і аромат апетитної горілки від неї іде. А ну, почекай.
І безхатько поліз у сміттярку, що біля лавочки.
- Навіщо шукати закуску, якщо нічого пити - сказав перший безхатько.
А другий знайшов корок від іншої пляшки горілки, викрутив з чудо-пляшки рідний корок і закрутив не рідний, потім знову відкоркував пляшку, спробував випити з горла і горілка полилась у горло безхатька.
Випили безхатьки по пів пляшки смачної горілки, закрутили пляшку рідним корком і в пляшці знову з’явилась горілка.
Після пляшки горілки на кожного безхатьки заснули на лавочці, а зранку коли прокинулись і згадали про чудо-горілку були щасливі, що пляшка не пропала.
Кажуть потім у місті відкрився бар, де продавали дуже смачну горілку на розлив. Ще кажуть, що господарі бару раніше були безхатьками.
В цей бар заходив і таксист, куштував ту горілку і хвалив її. Він не впізнав у власниках бару двох колишніх безхатьків, бо вони змінилися в кращу сторону. Таксист їх не впізнав, а вони його впізнали, але звичайно ж не подали вигляду.
ID:
1031078
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Байка
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 19.01.2025 12:24:53
© дата внесення змiн: 19.01.2025 12:24:53
автор: artur gladysh
Вкажіть причину вашої скарги
|
