Красиві квіти, смачні цукерки,
Напівсолодкий «Старий нектар»...
Про тебе спогад з душі не стерти –
Його Всевишній лишив у дар.
Світили зорі над Присеймі́в’ям,
Дороговказом нам місяць був.
Тебе кохав я. Тебе хотів я.
Тебе і досі я не забув.
Буває, зараз іще насниться,
Як ми прощались у сяйві рос:
Тебе чекала твоя столиця,
Мене – північний старий форпост.
Мабуть, так треба, що від нас долю
У таємниці Бог береже:
Де над рікою стоїть тополя
Нас із тобою не буде вже.
Розбився човен з коханням нашим
Об сірих буднів підводний риф.
Але у душах воно наза́вжди,
Лиш разом з нами помре у них.
Жовтень 2024 року
