Якщо не тонули Ви в отих очах,
Що стискають душу й світ зупиняють,
Ви не пізнали почуття в ночах,
Що в тиху тінь на вік слід накладають...
Його не сховаєш в темряві чи скерці.
Не зітреш із пам'яті в пустих словах.
Бо справжнє — як вогонь у серці,
Що не гасне навіть у дощах.
Якщо в обіймах не стирались простір й час,
І не горіли в тиші всі світи,
Від зустріччі не завмирало серце враз,
Тоді ще шукайте ті сліди.
Якщо в дотиках не було іскри...
А в тілі не відчули пульса жаркого,
Думаю, Ви торкались не тієї руки.
І справжнього щастя не знали земного...
Якщо не мурашки по шкірі, тремтіння
Лиш від присутності, від догляду,
Якщо Вам мало в очах мерехтіння,
І простого людського погляду.
Якщо Вам мало, так нестерпно мало,
І серце розцвітає, мов квітка в снігу,
Дотику рук її Вам не замало...
То, мабуть, все ж Ви кохали "не ту"...
