на загаті біля греблі
став у хвилях повен вщерть
чересла як ті голоблі
цілять у небесну твердь
крик здіймається хоробро
зирить берегом юдоль
бриж лоскоче час недобро
голод душ крушить фіоль*
вись і хмиз переплелися
нерозважливих дібров
не знайти вже не клянися
між живих блакитну кров
хміль накази і зітхання
незабутній дастархан
як останнє сподівання
на багатий караван
