Маленькі хлопчики завантажуються під нігті
Великі амбіції занурюються в амуніції
Тихими шепотами кричить Заратустра
Заливає кратери пустот у вічності
Я завжди радітиму твоїм голосом
Я пливтиму із твоїм паралельним життям
Ти ж бачиш як створюються круговерті ?
Вточуються у зовсім буденне буття
Ти ж бачиш, не в образі сила
Не чарівність блукає по мізках
Скрегіт за скреготом, болі за болями
Втрата, це тільки початок життя ?
Ти ж бачиш, ти чуєш мій стогін
Все моє тіло ниє від спраги
Насичення! Культу, оргазму і сили
Відновлення у кожній смертельній битві
