У такий же малиновий вечір
Серпень згорне липневі вже дні.
Покладеш мені руку на плечі,
І полинемо в мрійливім сні.
Притулюсь до грудей почуттями,
Обійму теплотою душі.
Й пробіжаться грайливо віршами
Ті пестливі рядочки в тиші.
Буде ніченька зорі вплітати
У віночки сяйних чарувань.
В піднебессі пейзаж малювати
Недосяжних для нас раювань.
Я ловитиму звуки в музИці
На сердечного ритму струні.
Й підійматимусь крилами птиці,
Залишаючи думи смутні.
І розвіються присмерки болю,
Подув вітру шепне новий день.
Й розкриватиме штори поволі,
Нам світанок у звуках пісень.
Серпень злота внесе промінцями..
Крізь осмуту, всміхнемось життю…
Хоч і порізно, але Бог з нами,
Й нас з’єднає в душевнім злиттю.
Як грозу люту вітер остудить,
Й проясніють в сяйві небеса,
Господь тиші мелодію збудить
І воскресне з руїни краса.
Розколише поля вітерцями
Й розманіжить на сонці траву.
І гаї переповнить піснями,
Голосисту піднявши птахву.
Оживуть міста знищені й села,
Засрібляться у руслах річки.
З вирв глибоких проб’ються джерела
Й озеленять землЮ потічки.
Я тебе приголублю думками,
Як ранковий промінчик вловлю.
Нерозтрачені кольори гами
В панораму пейзажу втулю.
Літні ночі впадуть водоспадом,
Освіжаючи зелені май.
І ми стрінемось між зорепадом,
Щоб пірнути в надуманий рай.
Інші будуть тулитись вустами,
Зігріватись обіймами тіл.
Лиш нас двоє, вночі янголами
Споглядатимуть з неба довкіл.
Казку ночі мені подаруєш,
Подолавши затори розлук.
З неба стежку коханням гаптуєш
Між страхами тривоги та мук.
Заколишеш легенько вітрами,
Прихистивши у своїх руках.
Фата зоряна буде над нами
Колихатись в Молитви словах.
