я не помру
не встигну
не дотлію
напередодні ссученої мрії
ходила злива - плакала Марія
родила липа - падала на дно
я чай пила як липове вино
і вірила в Маріїну стихію
молилась і п'яніла у вікно
за ним рушали зорі
і бетон
прицільно падав на святе подвір'я
і розсипалась в фантиках довіра
зелена
м'ятна
з плюсиком могили
носили валер'янку і синці
і вишукані папки документів
Марі, Марія! ти еквівалентна
допоки є тротил і гаманці
і прагне потяг
і сягає обрій
і липень не закінчується зовні
а десь в окопі власної душі
там є рецепт до маминих млинців
і розклад на Пшемишль
в пустоту
я не помру
не встигну
лишу тут