Може часом здається тобі, ніби десь я,
Бачиш сум мій, як часто у зажурі мовчу?
Посміхатись навчилась тихо втомленим серцем,
Хочеш, й тЕбе так само я сміятись навчу?
Тож сідай поруч мене, заплющ міцно очі,
Серця стукіт у тиші урочистій почуй,
Пригадай теплий дощ, літні зоряні ночі,
Гріють рідні обійми як жадано... відчуй.
Нехай зрадницькі сльози стоять, мов озерця,
Й душу вітер тріпоче, від себе не втечу....
Та уміє сміятись сумом сповнене серце.
Віриш, й твОє так буде? А як ні - то навчу!
23.09.23
