Забудь мене, забудь і вже не згадуй.
Усьому на цім світі є кінець:
Була любов, та листом листопаду
Зірвалась з двох закоханих сердець.
Забудь мене і більше не тривожся,
Не плач ночами тихо, не сумуй,
Забудь усе, що з нами відбулося,
Й нарешті подих юності відчуй.
Побіля нас десь щастя промайнуло,
Спокусливо моргнувши звіддалік,
І нас воно немовбито забуло,
Немов любові вкоротило вік.
Промчить життя на конях непокірних,
Й тобі не зупинити лет його...
Забудь мене, й нехай печаль безмірна
Не огортає серденька твого.
19-20.08.1998
