Я такого як ти, більше не знаю..
І якщо хтось за тебе мене запитає,
Я останнім нутром що лежить на дні,
Скажу тихо- «уявний, і являвся мені у сні».
Навіть запаху твого я не пам’ятаю.
Не кохала тебе, з роду віку такого не знаю.
І якщо ще хтось спитає мене, як ти…
Я утратила пам’ять про тебе- на віки…
Я про тебе казки що хіба складала,
Коли пам’ять у серці своїм тримала,
Як горіли мости, все зривалось до дна,
Буде так, що придумала все сама…
І щоб серце моє не стогнало і не скрипіло,
До останнього подиху про «наболіле»,
Я такого як ти, з роду віку в житті не знаю,
Я як можу, з всіх сил, тебе з пам’яті постираю.