*****
Дивлюсь я на неба
Глибоку блакить
Й гадаю, що ж треба,
Щоб в щасті нам жить
На світі, в якому
Родилися ми,
Родились на ньому
Усі ми людьми.
Можливо, перш всьо́го,
Щоб в щасті жив ти,
Ти маєш для того
Свій погляд звести
На небо й відчути
Всю велич його,
А також збагнути
Суть світу цього;
Збагнуть без вагання
І власную суть,
Яку почування
І думи несуть,
Аби не прожити
Життя без пуття,
Слід добрий лишити
В ім’я майбуття
Яснóго на світі
Оцьому, в якім,
Мов квітам у цвіті,
Жилося б усім,
У світлому щасті
Жилося б завжди,
Аби ні напасті,
Ні горя-біди
Вони не стрічали
В своєму житті,
А щоби минали
Завжди ті путі.
Євген Ковальчук, 12. 08. 2020
