Ідуть рядком випускники,
Несуть учителю букети.
Дитинство зникло навіки
Під свист російської ракети.
Він вчив їх жити без брехні,
Сім'ю любити і країну,
В воді стояти й у вогні,
Завжди тримати рівно спину.
Ідуть сумні випускники,
В руках тремтять дипломи й квіти.
Дзвонили вчителю - гудки...
Тоді згадали, що дзвонити
Нема до кого. Він пішов
Спочатку - в військо, далі - в небо.
Він, вчитель всіх на світі мов,
Говорить з Богом десь над степом.
Ідуть життям випускники,
Їх смерть веде на свіжий цвинтар.
Він вчив їх ставити крапки,
І гідних справ, і вірних літер.
Він зустрічає на хресті,
На чорнозем лягають квіти.
Він не на дошці - на щиті
Їм написав: "Люблю вас, діти..."
Героям Слава!
