На щастя, у цьому житті є те, що дає змогу вижити у найтемніші часи...
************************************
Синьо сіється сутінь вечірня,
Дня рожевий стирається слід,
І гірчить так покірно і хвильно
Дотик вуст - поза плинністю літ...
Тихий сплеск полинОвої ласки,
Цей мовчання пронизливий щем…
З весняної розквітлої казки
Сипле знову колючим дощем.
Потопаєм в чуттєвому морі,
А розважливий голос мовчить.
Не скінчилася наша лав сторі
Ні на день, ні на вік, ні на мить…
Огортаєш нестримністю тіла,
Обіймаєш, мов голуб, крильми…
Так чекала, жадала, хотіла,
Що тепер не розлучимось ми…
Гарно, полум'яно! 
красиво!!! 
