Пролетіли білі коні над селом,
Білим снігом скроні мої замело,
Замело, запорошило, а мені,
Знов наснилося дитинство у вісні.
Настольгія за дитинством, що колись
Дарувало небокраю дивний блиск,
За прекрасною миттєвістю життя
Що так швидко відлетіло в небуття.
Ой ви коні, біг шалений зупиніть
Хоч на мить, мені дитинство поверніть,
Відлітаючи в минуле ніби сон,
Заметіллю не торкайтесь моїх скронь.
Коні, коні, біла заметіль,
Смуток втрати і розлуки біль,
Ти даруєш лише спогадів рядки,
Замітаючи утоптані стежки.
