Я виправлюсь, коли, одного разу
Спечу тобі власноруч пиріжків із джемом
Насиплю стільки ложок цукру, скільки треба
І в горнятко із глини наллю кави
Я покажу, що вмію все на світі:
Латати дірки, терти пил на шафах,
Читати вірші невідомого поета,
Качати фільми на піратських сайтах
Не буду більше пити до нестями
І у вечері не знайдеш мого волосся
Я скину навіть кілька кілограмів,
Щоби було тобі, чим приїжджати в гості
Я виправлюся ще, а ти вже впоравсь
Бо реабілітація твоя пройшла успішно
І я так само вдало зберегла твій голос,
В тремтячих пальцях стиснувши мобільний
От тільки не гаси в мені надію,
Що станемося ми одного разу
За вушко знов заправиш неслухняне пасмо
І, пригорнувши, прошепочеш "на добраніч"
Я вибрала тебе не для чаклунства,
Та не збагну, одначе, феномену цього:
Як я на відстані сім сотень кілометрів
Усе одно приношу елементи горя?..
То, мабуть, задум Випадковості цікавий:
Порозставляти сильця в вигляді маленьких збігів
Дрібних аварій, мікрокатаклізмів
Щоб, хоч-не-хоч, ми втрапили в одні тенета