Немає сил триматись, але як?
Не маєш права ти покинути молитись
Твій чоловік незнамо де і хтозна-як,
Хіба я можу у молитвах зупинитись.
За кожного хто Там,
Хто наш боронить мир,
Щодня ходіть у храм,
Хай згине той упир!
Що землю нашу загубити захотів.
Нехай його дружина виє немов вовк,
Нехай прокльони матерів з'їдять катів!
Я хочу щоби звук сирен назавжди змовк!
Я хочу, щоби знов було:
"Цвітуть сади, біліють хати"
Щоби життя знов загуло,
Щоб у дитини була мати.
Запам'ятайте назавжди!
Ці кляті дні абсурдної війни!
Нехай ніколи не загубляться сліди
Ненависті, яку взростили в нас вони!
19.11.22
Автор вірша та малюнка: Стеченко-Мазур Олена
