відчуваю
Тебе в своїх венах,
в обіймах, пУчках пальців,
покришену
на мільйони спогадів
рідно-
розхристану
пульсуєш в мені день за днем
кризами
вічність за вічністю
три роки - це час,
коли відпускають батьків
чому ж Тебе пустити не можу
рідну,
рідну облишити
чужа Ти й безтямно далека
належна до іншого,
з належним іншим
зв'язана кімнатою, вечорами,
руками, словами, клятвами, планами,
очікуванням більшого
а ми тоді, пам'ятаєш,
ми теж лежали притулені
годинами, тижнями,
знеструмлені,
знерухомлені від насолоди,
ніжності
тулились свавольно
молились на медовій,
мовчали,
плакали безслідно...
болиш так
невідбольно
рідна
рідна
рідна