В цьому світі я, наче гомін стріх,
Наче попелу цвіт, в поцілунках ночі.
Між очей і брів, навпростець і в брід,
Я шукаю світло в своєму полі.
На очах сльоза не з моїх очей
І весь світ давно став таким самотнім.
Там мільйони слів і мільяр ідей,
Тільки шелест трав за вікном щоночі.
Я тримаю сміх, я тримаюсь слів,
Та мені сонце світить, не гріє.
Я вклоняюсь всім, хто віддав свій слід
Аби ми залишались живими.
Ще настане час, буде день і ніч
І пташки не летітимуть в Ирій.
Залишити б ту непокірність літ,
Крихти правди минулої сили.
