бентежила
імперська
лобода
імпульсивних
тінейджерів
розголоссям
"оранжереї",
яка
нищила
декоративні
инклюзії.
білі троянди - надокучливий шлягер для підлітків епохи агонії радянської імперії. У ньому московит дуже шкодує бідолашні квіти, яких було безжально викинуто без жодних пояснень в холодну зиму надвір.
Протилежне робить сьогодні інший московит, більш жорстокий та цинічний, кидаючи як "гарматне м'ясо" свій зомбований електорат помирати - замерзати в Україні теж, до речі, без якихось грунтових причин. Хіба що для власного задоволення біснуватих амбіцій - пристрастей. Але ніякої лірики - одні страхіття.
За дивним збігом обставин після початку широкомасштабної збройної агресії рашистів Всевишній почергово забрав до себе на перевиховання відносно молодого неслухняного дітдомоця - виконавця цього "слізливого" звучання, котрий ще й погрожував останнім часом українцям, та автора тексту в сукупності з невигадливою мелодією - болотяного оранжувальника.
