Минає ще один тужливий день.
Мов лебеді, летять біле́нькі хмари,
Весни примарна тінь за ними йде,
Торкнути душу не встигають чари.
Я так люблю весняний пишний цвіт,
Тепло і ніжність нездійсненних марень!
Тоді зникає холод із душі
У сонячних сяйливих білих хмарах.
Люблю весняну плутанину мрій,
І тиші повної приємні знаки,
Родинний дорогий святий поріг,
Хоч не поет і зовсім не романтик.
Весняні пестощі принаджують мене
І затишку шовкова прохолода.
Весна пробуджує життя земне,
Слізьми омивши землю, для любові.
08.05.2015
