ПРИСВЯТА
Сковорода - з когорти тих людей,
Яких хоч як мани, не зловиш в сіті,
В яких чуття не йдуть у па-де-де
Від того, що посіли щось у світі,
Яких за кусень сала й ковбаси
Не купиш, не складеш, неначе дрова,
Які не віддадуть, хоч як проси,
Свободу кроку і свободу слова.
Вони щасливі тим вже, що живуть,
Що бачать світ, що чують його звуки.
Що правду, мудрість сіють, а не жнуть,
Що теплі в них серця і чисті руки.
Щастя Сковороди у тому, що знайшов
Бога-Творця у собі і у псові,
Що на криваві рани стрічних шов
Накласти міг із ниточок любові.
Що бачив пташку, квітку на кущі,
Їв яблука і ягоди із саду,
Займався тим, що було до душі,
Міг хліба дати ближньому, пораду.
Сковорода у мисленні – естет.
До сонця груди, а до тіней – спина.
Вчитель, мандрівець, богослов, поет,
Перекладач, на всі віки – ЛЮДИНА!
красиво, молодець!
