Твій дев'ятий крок закінчиться автоматною чергою,
Коли твою совість знайдуть згвалтованою і мертвою,
Коли твій шолом розломиться під кросівками
Того пацана, що тиняється між розбомбленими домівками...
Твій дев'ятий крок вартує ранкової кави,
Сигарети с фільтром, симфонії і вистави,
Він дорожчий за очі ворожих дітей,
За їх матерів, за НЕсвоїх людей.
Він вартує подиху і розбитих колін,
Вартує темних вікон і потрісканих стін,
Трун і крові, холодних ночей,
Він вартує всіх цих страшних речей...
Твій дев'ятий крок... Він все ж буде, але вже після,
Після священної помсти, виходячи з передмістя
Відбитого і вільного, старого доброго Херсона
Поглянеш на блякле світло єдиного балкона,
Що висить посеред обстріляної стіни, цілий,
Станеш на коліна і заплачеш, живий...
А потім запалиш останню цигарку
І підеш, кульгаючи, в бік старого парку,
Там станцюєш останній ритуальний танок,
Посміхнешся і зробиш десятий крок...
