Ми живе́мо від дати до дати,
Спішимо, пра́гнемо всюди встигати,
Всі ми дивимось тупо під ноги
З кола того нема вийти змоги...
Ми фактично живе́мо тим днем
У якому, можливо, буде́м.
Голова вщент забита майбутнім
В сьогоденні чи буду присутнім?
Чи насправді буде завжди так -
В голова́х не порядок - бардак...
А десь Сонце народжує день,
Різне птаство співає пісень
І осанну щоденним дивам,
Які Бог посилає всім нам.
Зупиніться!
Той день і для вас
Посилає безмежжя прикрас,
Хоч частину, та дайте душі,
Бо не варті того бариші.
День зійде і пройде із зорею,
В полудень досягне апогею,
А де ж ми в цьому диві із див?
Комусь ба́йдуже, хтось вже віджив...
