Дивлюсь я відео, й по своєму все бачу,
Рашистам ні! Ніколи не пробачу.
Мій зять пішов, Він йде у тім строю,
В якому, я на жаль вже не встою.
Але, о Боже, як я хочу в стрій той стати,
Щоб цю сволоту знищити, дістати.
Щоб кулею, снарядом чи багнетом,
За щастя було б, вдарим мінометом.
Чи просто, якби міг то "вдризг",
В горлянку "рашика" вчипитися я зміг.
А зараз, я дивлюсь на Український стрій, радію,
Очікуючи переможную подію.
Скоріш не так, зубами учепитися в горлянку,
І так до здоху його тримати, до останку .
За те ще нищиш, ось дивись убив дітей, та ще й зробив сиріт,
За те, що розігнав нас з рідної землі, на цілий світ .
За все, за ці насильства, вбивства,
За смерть людей за кровопивство.
Я проклинаю вас рашисти, ви підлоти,
Нема на світі більшої сволоти.
Амінь.
Небайдужий. Червень 2022 рік. М. Київ.
ID:
951733
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Драматичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 28.06.2022 17:26:28
© дата внесення змiн: 29.06.2022 12:12:18
автор: Небайдужий
Вкажіть причину вашої скарги
|
