Увесь цей час, коли гримить в повітрі грім:
Рве нерви, квіти блискавок палають.
Тремтять пампаси, яблуко стає пругким,
Відблиск троянд надмірний або зайвий.
Година тягнеться, чекаємо кінця
Чого? - з вуст ясновидця лопотіння
Банальне на лужку? Від неба посланця
Ангела - з жезлом золотим, в огні купину?
Шторм не вщухав. Але троянда згодом
Полум'яніла, гасла, знов палала,
Як серце вогняне, і подих тамували
Пампаси, яблуня вслухалася в негоду.
Так звинувачення ніколи не звучало -
Від мовленого Слова прикривалось тіло,
Cecil Day-Lewis O DREAMS, O DESTINATIONS V
All that time there was thunder in the air:
Our nerves branched and flickered with summer lightning.
The taut crab-apple, the pampas quivering, the glare
On the roses seemed irrelevant, or a heightening
At most of the sealed-up hour wherein we awaited
What? - some explosive oracle to abash
The platitudes on the lawn? heaven's delegated
Angel - the golden rod, our burning bush?
No storm broke. Yet in retrospect the rose
Mounting vermilion, fading, glowing again
Like a fire's heart, that breathless inspiration
Of pampas grass, crab-tree's attentive pose
Never were so divinely charged as then -
The veiled Word's flesh, a near annunciation.
