Познайомилась в готелі
Дівка з хлопцем із оселі
А подумала , що з нею
Кавалер аж із Сіднею
Приспів
Кавалерчик із Сіднею
Може станемо ріднею
І поїдемо в твій край
Тільки ти – мене кохай
Був той хлопець із народу
Українцем сам із роду
І не чим він не помітний
Лише поглядом привітний (Пр)
Кавалер не знав сам суму
Й ту поширену думу
Став вже сам він не цуратись
І сіднейцем називатись (Пр)
Згодом він під час гуляння
Загорівся від кохання
І не знав куди подітись
Щоб з дівчиною одружитись (Пр)
Хлопець в цьому не вагався
Але знав , що сам попався
І надумав все щоб мати
Правду дівці розказати :
„Кавалером із Сіднею
Я не був?!” і вже із нею
На розлуку сподівався
Лише в дурнях він зістався (Пр)
Та дівчина закохалась
Й все раніше вже дізналась
І що тільки із-за вроди
Називала його з моди :
„Кавалером із Сіднею
Щоб ми стали вже ріднею
І поїхали в твій край
Тільки ти – мене кохай”
