Ти любила завжди дивитись
В крижані снігові долини.
Там – краса, яка може лише наснитись,
Там – теплом огортали вони.
Як не знала, що буде завтра –
Його руки завжди рятували.
І той голос, що тихо й ніжно
шепотів тобі: «Я люблю».
Ти й не знала, що це – любов
Хоча добре її відчувала.
Та як може хтось полюбити
Так сильно мене одну?
Ти сиділа й не розуміла
Чим таке ти тепло заслужила.
Як дивилася знову й знову
В чарівну крижану далечінь.
19.05.22
